У Франції в печері Баум-Трокад дослідники виявили майже повний скелет собаки віком близько 16 тисяч років. Ця рідкісна знахідка дає нові уявлення про ранні взаємини між людьми та тваринами у пізньому палеоліті. Як передає КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, аналіз залишків допомагає краще зрозуміти складний процес одомашнення вовкоподібних тварин.
В чому унікальність знахідки в печері Баум-Трокад
У 2021 році спелеологи виявили у південній Франції майже повний скелет собаки, похований у печері Баум-Трокад на глибині близько 160 метрів. Печера розташована у регіоні, багатому на археологічні пам’ятки пізнього палеоліту. Дослідники зауважують, що тварина, ймовірно, померла всередині печери природною смертю або внаслідок нещасного випадку. Радіовуглецевий аналіз встановив вік залишків приблизно у 16 тисяч років, що робить цю знахідку однією з найдавніших, пов’язаних із процесом одомашнення собак.
Аналіз кістяка показав, що собака мала висоту в холці близько 61 см і вагу приблизно 26 кг. За даними антропологічного обстеження, це була доросла самка віком понад один рік. Морфологічні характеристики свідчать про схожість із давніми породами собак, а не з дикими вовками. Такі риси — укорочена морда, зміни у зубній формулі — вказують на адаптацію до співіснування з людьми.
На кістках виявлено сліди травм. Дослідники припускають, що пошкодження могли бути отримані за життя внаслідок сутичок із тваринами чи навіть у результаті взаємодії з людиною, проте однозначних доказів умисного насильства немає. Це дозволяє вважати, що люди могли як піклуватися про тварин, так і використовувати їх для практичних потреб. Виживання у складних умовах останнього льодовикового періоду спонукало первісні спільноти розвивати різні форми співіснування із собаками.
Як собаки допомагали людям у кам’яну добу
Рання взаємодія між людьми і собаками могла мати важливе значення для обох видів. Собаки допомагали на полюванні, захищали поселення від хижаків та чужинців, а також зігрівали людину у холодні періоди. У відповідь люди забезпечували тварин їжею та певним захистом. Це взаємовигідне співіснування стало основою для подальшого процесу одомашнення.
Подібні знахідки стародавніх собак зроблено в інших регіонах Європи, зокрема в Німеччині, Іспанії та Бельгії. Найвідомішим є поховання у Бонн-Оберкасселі (Німеччина), де собаку поховано разом із людьми понад 14 тисяч років тому. Кожна така знахідка допомагає скласти мозаїку ранньої історії одомашнення, що розвивалася в різних регіонах Євразії паралельно.
Науковці планують здійснити додаткові генетичні дослідження знайденого скелета, щоб визначити, чи належала ця тварина до вже відомих ліній давніх собак, чи представляє унікальну, нині втрачену популяцію. Питання про те, де, коли і як саме почалося одомашнення собак, залишається відкритим і потребує подальших відкриттів та аналізу нових знахідок.
Також радимо прочитати, як штучний інтелект навчився «читати» емоції собак, котів та коней
