Чому люди не мають густого хутра, як більшість ссавців? Біологиня Марія Чикіна дала наукове пояснення в матеріалі для The Conversation. Відповідь криється у поєднанні еволюційних змін, особливостей терморегуляції, роботи генів та адаптації до гарячого клімату. Щодо інших особливостей еволюції читайте також у матеріалі КРВ.медіа.
Чому шерсть була важливою для давніх ссавців
Більшість давніх ссавців, що існували поряд із динозаврами, мали густе хутро. Волосся виконувало декілька життєво важливих функцій: захищало від холоду, запобігало травмам шкіри та допомагало маскуватися у природному середовищі. Також волосся дозволяло тваринам краще відчувати наближення сторонніх об’єктів — завдяки дотику до чутливих волосків.
У людей волосся присутнє на всьому тілі, проте у значно меншій кількості та тонше за структурою. Винятком є волосся на голові, яке, ймовірно, служить для захисту від сонячного проміння. Підвищена волосистість у пахвових западинах та паховій зоні допомагає зменшувати тертя і сприяє розповсюдженню поту для ефективного охолодження шкіри.
Яким чином відбулася втрата густого хутра
Еволюційний шлях людей та шимпанзе розійшовся близько 7 мільйонів років тому. Існують вагомі теорії, що пояснюють втрату густого хутра через необхідність вдосконалення терморегуляції.
Люди мають набагато більше потових залоз — залоз, які виділяють воду та солі для охолодження тіла, без виділення жиру чи інших речовин, як це характерно для апокринних залоз. Завдяки інтенсивному потовиділенню та тонкому волосяному покриву людське тіло могло ефективно охолоджуватися шляхом випаровування поту.
Ця адаптація була вирішальною для виживання в умовах гарячих саван Африки. Саме вона дозволила нашим предкам застосовувати витривале полювання — стратегію переслідування здобичі до моменту її перегріву та фізичного виснаження. Під час такого полювання люди не повинні були бути швидшими за здобич: достатньо було витривалості та здатності зберігати оптимальну температуру тіла.
Цікаво, що інші ссавці, які втратили шерсть, такі як кити чи дельфіни, натомість розвинули товстий шар підшкірного жиру для теплоізоляції у водному середовищі.
Гени, що відповідають за волосся
Команда дослідників на чолі з Марією Чикіною порівняла генетичну інформацію 62 різних видів ссавців — від людей до броненосців та білок. Завдяки аналізу вдалося встановити, що люди зберегли усі необхідні гени для росту густого волосся, однак вони «вимкнені» або приглушені.
Одним із підтверджень цього є рідкісні випадки гіпертрихозу — стану, за якого люди мають надмірне волосся по всьому тілу. Такий синдром також відомий як «синдром перевертня».
Історичним прикладом є Петр Гонсалвус — іспанець XVI століття, який жив при дворі французького короля. Попри фізичні особливості, його виховали й навчили грамоти, а його історія стала натхненням для відомої казки «Красуня і Чудовисько».
Хоча людське тіло має гладкий вигляд, майже вся шкіра все ж має тонкий волосяний покрив. Це волосся допомагає не лише відчувати дотик, а й бере участь у процесах охолодження, сприяючи випаровуванню поту.
Сучасні наукові дослідження вказують, що втрата густої шерсті стала еволюційною перевагою для людини: вона підвищила шанси на виживання в умовах високих температур та дозволила застосовувати унікальні стратегії полювання. Генетичні дослідження продовжують розкривати нові деталі цієї незвичайної адаптації.
Раніше ми також писали, про неочікуване відкриття вчених — гель із цукром спричинив відновлення волосся
