У центральному регіоні Чумацького Шляху, лише за 200 світлових років від надмасивної чорної діри, вчені зафіксували незвичні магнітні структури. Область під назвою Стрілець C потрапила в поле зору телескопа Джеймса Вебба, що дало змогу вперше роздивитися складну мережу плазмових філаментів. Як передає КРВ.медіа, з посиланням на дослідження, відкриття допомагає пояснити, чому попри щільні газові хмари, процес зореутворення в цьому регіоні відбувається набагато повільніше, ніж очікувалося.
Що заважає народженню зір у центрі галактики
Один з найбільш екстремальних регіонів Чумацького Шляху — Стрілець C — розташований неподалік від надмасивної чорної діри, маса якої приблизно в чотири мільйони разів перевищує масу Сонця. Попри високу концентрацію міжзоряного газу та пилу, утворення зір тут відбувається не так активно, як у віддаленіших регіонах.
Завдяки інфрачервоному «зору» телескопа Джеймса Вебба астрономи отримали детальні зображення цієї області. За словами професора астрофізики Джона Бейлі з Університету Колорадо, Стрілець C — одна з найближчих до Землі ділянок з екстремальними умовами, подібними до тих, що панували у ранньому Всесвіті.
Однак, на відміну від більш «спокійних» зон зореутворення, таких як Туманність Оріона, тут усе відбувається значно хаотичніше. Це ставить під сумнів раніше прийняті уявлення про механізми народження зір у галактичному центрі.
Магнітні поля формують ниткоподібну структуру з плазми
На нових зображеннях телескопа Вебба виявлено тонкі, яскраві філаменти гарячої іонізованої плазми. Ці структури тягнуться на кілька світлових років і мають форму, що нагадує нитки або «спагеті».
Форма та розташування цих філаментів вказують на вплив потужних магнітних полів. За словами Семюеля Кроу, студента Університету Вірджинії та одного з авторів дослідження, магнітні поля формують унікальний вигляд регіону, який суттєво відрізняється від інших зон галактики, розташованих далі від ядра.
Ймовірно, ці поля виникають внаслідок обертання газу навколо надмасивної чорної діри, що посилює та «натягує» магнітні лінії. Саме вони надають плазмі витягнутої форми й потенційно перешкоджають гравітаційному колапсу, необхідному для утворення нових зірок.
ФОТО: Карта спектрального індексу, побудована за спостереженнями на частоті 1,28 ГГц, яка дає уявлення про розподіл випромінювання в радіодіапазоні навколо регіону Sgr C
Як молоді зорі руйнують середовище, з якого виникли
У супровідній статті, також опублікованій в The Astrophysical Journal, команда під керівництвом Кроу й Бейлі проаналізувала формування протозірок у Стрільці C.
Виявилося, що щойно сформовані зорі починають випромінювати інтенсивну радіацію та потужні зоряні вітри, які розганяють навколишній газ. Цей процес суттєво знижує кількість матеріалу, необхідного для формування наступного покоління зір.
Навіть у випадку нашого Сонця, припускають вчені, воно могло виникнути у схожому кластері зір, де радіація та гравітаційна взаємодія поступово знищували «колиску» для нових світил. Усе це створює складну динаміку, за якої процес зореутворення стає нестабільним і обмеженим.
Телескоп Вебба відкриває новий погляд на галактичне ядро
Можливість телескопа Джеймса Вебба проникати крізь товсті шари міжзоряного пилу за допомогою інфрачервоного випромінювання надала дослідникам безпрецедентний доступ до серця Чумацького Шляху.
Це дозволило краще зрозуміти, як гравітація, магнітні поля та зоряна радіація взаємодіють у найскладніших умовах галактики. Дані зі Стрільця C можуть бути ключовими для формування нових моделей зореутворення та загального розуміння еволюції галактик.
Як зазначає Бейлі, активна фаза утворення зір у цій зоні добігає кінця — протягом кількох сотень тисяч років молекулярна хмара, з якої виникли теперішні зорі, може повністю зникнути. Та попри це, Стрілець C продовжує бути важливим джерелом знань про формування Всесвіту.
Раніше ми також писали, що телескоп Джеймса Вебба виявив вуглекислий газ поза Сонячною системою
