Нові дані, опубліковані у журналі Molecular Biology and Evolution, свідчать: комахи є частиною великої групи ракоподібних, а не окремою гілкою життя. Про це передає КРВ.медіа з посиланням на дослідження палеонтолога Джоанни Вулф із Гарвардського університету. Дослідження базується на генетичних даних і переосмислює походження та еволюцію комах, які, як з’ясувалося, тісно пов’язані з підводними ракоподібними, зокрема реміпедами.
Комахи як частина великої родини ракоподібних
Виявляється, зовнішня схожість креветок і комах — не випадковість. Нові дослідження підтверджують, що комахи еволюціонували не окремо, а як частина великої групи ракоподібних — панкрасташеїв (Pancrustacea). Це підтверджує дослідження, в якому проаналізували генетичні дані різних видів.
Джоанна Вулф із Гарвардського університету зазначає, що перші натяки на спорідненість комах і ракоподібних з’явилися ще у минулому столітті, коли вчені виявили подібні структури в їхніх очах і нервових системах. Спочатку припускали, що ці подібності є наслідком конвергентної еволюції (конвергентна еволюція — процес, коли різні групи організмів незалежно розвивають подібні риси у відповідь на схожі умови середовища). Однак накопичення нових даних показало: це не випадковість, а спільне походження.
Реміпеди — найближчі родичі комах
Одним із найцікавіших відкриттів стало встановлення зв’язку між комахами та реміпедами — маловідомими морськими ракоподібними, які мешкають у підводних печерах і єдині серед ракоподібних володіють отруйністю. Спочатку їх вважали винятками еволюції через їхній незвичний спосіб життя. Проте генетичний аналіз довів, що реміпеди — найближчі родичі мух, бджіл, богомолів та інших сухопутних комах.
Реміпеди мають відносно примітивну будову тіла: довге сегментоване тіло з численними однорідними кінцівками та просту нервову систему. Саме ці особливості роблять їх цінними для розуміння ранніх етапів еволюції членистоногих.
Дослідження показало, що комахи разом із реміпедами входять до ширшої групи алотріокарид (Allotriocarida), яка також включає креветкоподібних бранхіоподів і червоподібних цефалокарид. Це доводить, що комахи — лише одна з багатьох форм у великому різноманітті ракоподібних.
Як зміна систематики впливає на розуміння еволюції
Перегляд еволюційних зв’язків між видами має набагато більші наслідки, ніж просто зміна назв у підручниках. Як зазначає палеонтолог Адвайт Джукар із Смітсонівського музею природничої історії, систематика дозволяє краще зрозуміти, як групи живих організмів розвивалися і як екологічні чинники впливали на їхню еволюцію.
Прикладом таких змін є відкриття, що птахи є динозаврами, а кити — парнокопитними. Ці відкриття допомогли вченим краще відтворити історію адаптацій, завдяки яким птахи пережили масове вимирання, а кити вийшли із суші в океани. Так само і з комахами: нова класифікація дозволяє інакше поглянути на етапи їхнього переходу до наземного життя.
Важливо підкреслити: хоча комахи є частиною великої групи ракоподібних, вони значно змінилися від спільного предка і набули унікальних рис, пристосувавшись до життя на суходолі.
Новий підхід змінює і підходи до пошуку скам’янілостей. Якщо раніше вважали, що комахи походять від сухопутних багатоніжок, то тепер вчені припускають, що перші комахи могли виникнути з морських ракоподібних. Це означає, що для пошуку найдавніших комах необхідно звертати увагу на морські або прибережні відклади, а також переглядати старі колекції скам’янілостей на предмет неправильно класифікованих зразків.
Нове розуміння еволюційного походження комах також може змінити підходи до вивчення розвитку екології наземних біоценозів. Комахи, як ключові компоненти сучасних екосистем, мають глибоке морське коріння, що розкриває нові горизонти у дослідженнях адаптацій до наземного способу життя.
Як зазначає Вулф, попереду ще багато роботи: потрібно дослідити еволюційну історію реміпедів, знайти нові викопні рештки та переоцінити старі зразки. Проте зараз вчені мають чіткіше уявлення про те, де і як шукати відповіді.
Також раніше ми писали, що в Антарктиці відкрили стародавнє морське дно і нову екосистему
